Ринок біопалива в Україні нині налічує низку недоліків та проблем, які потребують негайного розв`язання. Так, нестабільність цін на біопаливо негативно впливає на роботу існуючих та появу нових генеруючих об’єктів. Ціна на дрова, пелети, тріску та інші види твердого біопалива може різнитися по областях у декілька разів. У той же час ціна на біопаливо в межах одного регіону також може коливатися залежно від сезону та ціни на природний газ, а то й - без очевидних причин. Гальмує розвиток нових біоенергетичних проектів ненадійність постачання біопалива. Зокрема, неодноразовими є випадки, коли з вини виробника чи постачальника зривається поставка біопалива, у зв’язку з чим споживач біопалива змушений шукати заміну за будь-яку ціну, щоб виробництво на його об’єкті не зупинилося. Сумнівною залишається якість біопалива. Як правило, виробники застосовують для своєї продукції окремі технічні умови, а європейські стандарти використовуються частково. Існують також випадки, коли виробник твердого біопалива не може знайти ринки для збуту своєї продукції, в той час, як споживач із сусіднього району не може знайти постачальника біопалива. Все це свідчить про те, що ринок біопалива в Україні розвивається стихійно та потребує змін.
Як організувати ринок біопалива?
Механізмом для організації ринку біопалива в Україні повинно стати використання єдиної електронної платформи, де здійснюватимуть торгівлю біопаливом всі зацікавлені виробники та споживачі. Зосередження на такій платформі великої кількості продавців та покупців біопалива породжуватиме значну конкуренцію, що, як наслідок, має призвести до зниження та вирівнювання цін на біопаливо.
Деякі європейські країни вже мають успішний досвід організації ринку біопалива за допомогою спеціальних електронних платформ. Зокрема, Литва запровадила у 2012 році біржу біопалива Baltpool. Частка біомаси, придбаної через неї, зросла з 1% у 2013 році до 86% у 2016 році.
Після створення біржі біопалива ринок біомаси в Литві почав функціонувати більш ефективно та прозоро. Відбулося зниження вартості біомаси до 40% у 2015 році (порівняно з 2012 роком), а різниця у ціні між сусідніми районами майже зникла. Протягом 2014-2016 рр. середня вартість біомаси на біржі Baltpool становила на 5-15% нижче ціни біомаси, придбаної поза біржею. Крім того, збільшилася кількість постачальників біомаси завдяки можливості легкого доступу до торгівлі на біржі.
Аналогічну платформу для торгівлі біопаливом BiomassPool запровадили у Данії в 2018 р.. Обсяг споживання деревної тріски у Данії становить 4 млн тонн, а через Biomass Pool очікується оборот до 100 тис. тонн вже у 2018 році. Позитивним прикладом організації торгівлі біопаливом є біржа біомаси Graceful Globe. Це електронний майданчик, призначений для B2B торгівлі між споживачами, виробниками та оптовими продавцями біомаси з усього світу. Торгівля на цій біржі здійснюється через он-лайн аукціони на анонімній основі, відповідно до стандартів. Учасники можуть подавати заявки на продаж та купівлю в будь-який час (24/7/365). Схожа біржа діє і в США - Minneapolis Biomass Exchange, що з 2009 року забезпечує он-лайн торгівлю біомасою для покупців і продавців біомаси з різних країн. Minneapolis Biomass Exchange пропонує типові угоди на купівлю біомаси, перевірку якості, систему онлайн-транзакцій, логістичні послуги.
Застосування аналогічної системи електронної торгівлі біопаливом в Україні повинно враховувати місцеві особливості. Зокрема, на вищезгаданих електронних платформах здійснюється торгівля, в основному, деревним біопаливом, однак в Україні очікується, що у 2025 році аграрна біомаса складатиме понад 50% загального обсягу споживання твердого біопалива. Відповідно, у системі електронної торгівлі необхідно передбачити можливість торгівлі аграрною біомасою. Крім того, у майбутньому можливе включення до переліку біопалива, торгівля яким здійснюється через електронну платформу, рідких та газоподібних видів біопалива. Однак в будь-якому разі, торгівля всіма видами біопалива повинна здійснюватися, згідно з класами якості, що будуть визначені внутрішніми документами системи електронної торгівлі з орієнтиром на європейські стандарти.
Роботу електронної платформи для торгівлі біопаливом має забезпечувати оператор. На оператора буде покладено також низку інших обов’язків: забезпечувати рівні та недискримінаційні умови для здійснення електронної торгівлі біопаливом; готувати звіт про діяльність оператора, в тому числі узагальнену інформацію про середні ціни кожного виду біопалива, торгівля яким здійснюється у системі по областях та на всій території України; безплатно надавати інформацію щодо системи електронної торгівлі біопаливом учасникам торгівлі та іншим зацікавленим особам. Крім того, задля уникнення конфлікту інтересів оператор не матиме права здійснювати діяльність, пов’язану з використанням біопалива. Оскільки оператор виступатиме, певним чином, «монополістом» при здійсненні торгівлі біопаливом, ціни на його послуги будуть визначатися на основі методики. Методика визначення граничної ціни на послуги оператора повинна затверджуватися відповідним державним органом, на якого покладатимуться повноваження здійснювати регулювання електронної торгівлі біопаливом. Такі повноваження може виконувати Держенергоефективності як орган, що реалізує державну політику у сфері відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, або НКРЕКП як орган, що здійснює регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб’єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Питання визначення інституції, на яку будуть покладені повноваження регулювати електронну торгівлю біопаливом, сьогодні ще потребує додаткових обговорень.
Оператора пропонується обирати за результатом тендеру. Відбір здійснюватиметься за визначеними критеріями. Це, зокрема, - наявність технічних засобів; засобів зв’язку та програмного забезпечення, що необхідне для здійснення електронної торгівлі; досвід електронної торгівлі біопаливом чи іншими енергоресурсами; ціна на послуги оператора та інші. Детальний порядок відбору оператора буде визначатися спеціальним актом.
Як забезпечити попит і пропозицію на біопаливо?
Для наповнення системи електронної торгівлі біопаливом реальними угодами пропонується передбачити обов’язок здійснювати торгівлю через неї для окремих підприємств
- для продавців біопалива – державних та комунальних підприємств, що виробляють тверде біопаливо, зокрема, державних та комунальних лісгоспів, деревообробних підприємств, сільськогосподарських виробників;
- для покупців біопалива – державних та комунальних підприємств, що закуповують біопаливо (замовників в розумінні Закону України «Про публічні закупівлі»), суб'єктів господарювання, що отримали «зелений тариф» та суб'єктів господарювання, що отримали стимулюючий тариф на теплову енергію з альтернативних джерел енергії.
Виняток буде зроблено для суб’єктів, що використовуватимуть власні ресурси біомаси і не потребуватимуть її закупівлі.
Однак здійснення обов’язкової торгівлі через електронну систему запроваджуватиметься поступово – від 20% загального річного обсягу виробництва чи споживання твердого біопалива у 2019 році до 100% - у 2022 році. Контроль за дотриманням встановлених відсотків обов’язкової торгівлі через електронну платформу здійснюватиме уповноважений орган, який буде обраний з метою державного регулювання електронної торгівлі біопаливом. Зобов’язані підприємства щорічно звітуватимуть уповноваженому органу про дотримання обов’язкових відсотків, а у разі порушення ними таких відсотків, притягуватимуться до відповідальності.
Переваги системи електронної торгівлі:
Продавці:
· Легкий доступ до системи торгівлі.
· Чіткі правила, що є однаковими для всіх.
Покупці:
· Найбільш ефективний підхід до встановлення ціни біомаси.
· Коротка та легка процедура купівлі біомаси.
· Систематичний контроль фінансової та технічної спроможності контрагентів.
Ринок:
· Залучення додаткових учасників процесу купівлі/продажу.
· Стимулювання ринкової конкуренції.
· Стандартизація процесів та продуктів.
· Підвищення прозорості ринку та сталості сектору біоенергетики.
· Гнучкість до нових потреб ринку.
· Зменшення адміністративних витрат завдяки електронній системі торгів.
Для реального запровадження електронної торгівлі біопаливом необхідно докласти чимало зусиль. Зокрема, розробити та ухвалити необхідне законодавство; визначити уповноважений державний орган, що регулюватиме електронну торгівлю; провести тендер та обрати оператора системи. Однак, на нашу думку, такі зусилля варті того, щоб в Україні запрацював прозорий, ефективний та цивілізований ринок біопалива.
Олександр Домбровський – народний депутат, в.о. Голови Комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки
Сергій Савчук, голова Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України
Діана Корсакайте, керівник проекту «Муніципальна енергетична реформа», USAID
Георгій Гелетуха, голова правління Біоенергетичної асоціації України
